УЛАМКИ ДИТЯЧИХ ТРАВМ. ЧОМУ МИ ХВОРІЄМО І ЯК ЦЕ ПРИПИНИТИ ДОННА ДЖЕКСОН НАКАЗАВА

Дитинство вважають найщасливішим і найбезтурботнішим періодом життя. Однак це не завжди так. Стреси, як-от сварки чи розлучення батьків, жорстоке поводження в сім’ї чи знущання ровесників, смерть рідних або близьких, часті переїзди тощо, стають причиною психічних розладів і фізичних недуг, навіть якщо безпосереднього зв’язку між ними дорослі не бачать.
У книзі «Уламки дитячих травм» дослідниця Донна Джексон Наказава зібрала історії людей, яким удалося знайти цей зв’язок і розірвати його. Авторка докладно розповідає, як впливає на нас «застрягання» в негативному минулому, чому ми не можемо позбутися болючих спогадів, чим відрізняється переживання стресу хлопчиками та дівчатками й що саме потрібно зробити, аби змінити ситуацію. Науковцями доведено: стреси на біохімічному рівні змінюють роботу організму, а із психічно травмованих дітей виростають фізично хворі дорослі. Про те, як дитячий досвід формує нас, дорослих, Донна Джексона Наказава докладно розповідає у книзі «Уламки дитячих травм».
Провідні дослідження показують: те, що нас не вбиває, не обов’язково зробить нас сильнішими. Відбувається, радше, навпаки — ранні хронічні стреси, втрати та нещастя, з якими ми стикаємося в дитинстві, формують нашу біологію, заздалегідь визначаючи стан здоров’я в дорослому віці. Такий біоплан на початкових стадіях зумовлює майбутню схильність до розвитку серйозних проблем зі здоров’ям, як-от: серцеві хвороби, рак, автоімунні захворювання, фіброміалгія та депресія. Він також закладає основи нашої взаємодії з іншими людьми, успішності романтичних стосунків і адекватності виховання власних дітей.
«Уламки дитячих травм» — ґрунтовне дослідження, що аналізує наслідки дитячих страждань, персоналізовано та доступно подаючи сучасну наукову інформацію. Що більше ми зрозуміємо про дитячий негативний досвід та його вплив на тіло й мозок, то ліпше зможемо допомагати одне одному позбутися його згубних наслідків. Ця книга дуже важлива для всіх, хто хоче допомогти людям, які пережили дитячі травми: чи це сам постраждалий, чи той, хто його підтримує, — батьки, вчителі та медпрацівники.